Вхідні exit-вузла: повідомлення DMCA, залякуючі дзвінки та вина за IP-адресою
Усякий ланцюжок Tor закінчується на чиємусь сервері. Exit-вузол - єдина ланка, чия IP-адреса звернена до відкритого інтернету, тож кожен сайт призначення записує цю одну адресу за дії тисяч незнайомців, що проходять повз. Портал підтримки Tor Project говорить про наслідки прямо: «можна цілком упевнено сказати, що рано чи пізно хтось вам напише» (портал підтримки Tor).
Звичайна поштова купа
Сторінка портала про те, чого очікувати, читається як каталог інтернет-образ: - Автоматичні повідомлення про порушення авторських прав на «перші дві хвилини фільму з Віном Дізелем».
- Відомий лист із вимогою викупу «нібито від ФБР» щодо зламаного акаунта - оператор відповідає, заявник каже «а, зрозуміло» і зникає.
- Скарги на спам, причому обурений лист-наслідок іде провайдерові оператора.
- Скарги на IRC-непорядки, а тоді розподілена DDoS-атака проти самого вузла.
Жодна з цих справ не доходить до суду; більшість закінчується тишою. Досвідчені оператори описують той самий профіль. 2008 року, після п'яти років роботи exit-вузлів, phobos підбив підсумок у блозі Tor Project: «близько 50 повідомлень про порушення DMCA, 20 скарг на зловживання і нуль візитів від федералів» (блог Tor Project). Перша скарга прийшла від провайдера після IRC-атаки на DALnet і розв'язалася телефонним дзвінком та швидким закриттям портів. Його резюме: «Реальне життя куди нудніше». Вина за IP-адресою
Пошта продовжує приходити через структурне припущення: що б ни зробила IP, винна IP. Бібліотека шаблонів відповідей на скарги Tor Project існує якраз для повторюваних жанрів - спам у коментарях і на форумах, розсилка через зламаний веб-мейл, DDoS-атаки, роботи-скрейпери, підбір паролів, зламані акаунти та шахрайство в електронній комерції, де магазини позначають кожне замовлення через Tor як шахрайське за одним лише IP. Навіть погрози насиллям там розібрані, за аналогією: лист із погрозою вбивства, надісланий поштою, не ставлять за провину власникові поштової скриньки (шаблони відповідей Tor). Кожен шаблон повторює два тези: оператор не може ідентифікувати користувача, а трафік виник не в нього. Стандартна кінцівка шаблонів каже це прямо: «Мало що можна зробити, щоб простежити цю справу далі. Система не веде журналів клієнтських з'єднань чи попередніх вузлів». Оператор exit-вузла розпоряджається адресою, а не архівом. Розділ про філософію проєкту робить висновок: Філософія Tor Project полягає в тому, що зі зловживаннями мають проактивно розбиратися адміністратори самих сайтів, а не витрачати сили та ресурси на помсту й полювання на привидів.
Відповідати на пошту
Рекомендації спільноти процедурні, а не драматичні. Сторінка ресурсів для операторів просить відповідати на скарги оперативно - зазвичай протягом 24 годин - тримати напоготові шаблонні листи та фіксувати, які хостери взагалі терплять exit-вузли (ресурси спільноти Tor). Шаблони покривають повідомлення DMCA і загальні скарги на зловживання; коли хостер втомлюється від потоку, сторінка пропонує запобіжний клапан: зменшити кількість дозволених портів в exit-політиці. Що насправді контролюють ці списки портів, розуміють не багато хто - наш розбір міфів про exit-політики це розпутує. Порада виходить із прожитого досвіду. 2005 року phobos упорався з погодинними ботами DMCA-повідомлень, вжививши шаблон у поштовий фільтр, що відповідав автоматично; пізніше повідомлення йшли до його провайдера, який «просто продовжує закривати тикети», отримавши той самий лист. Та сама сторінка радить тримати exit не на домашньому підключенні та завчасно знати юриста - визнання того, що деякі скарги гарним листом не вирішуються. Коли це вже не електронна пошта
Запити правоохоронців - рідкісніша й важча категорія. У червні 2015 року Boing Boing отримала повістку федерального великого журі від ФБР у Нью-Джерсі з вимогою видати всі записи, пов'язані з однією з його IP-адрес: це був власний exit-вузол сайту, якому тоді було три роки. Юрист сайту відповів листом, який видання опублікувало повністю: «Boing Boing не має жодних записів про абонентів, інформації про користувачів або взагалі будь-яких записів, пов'язаних із використанням цієї IP-адреси в той час, і тому не може подати жодних документів на запит» (Boing Boing). Підсумок Корі Докторова про наслідки: «І на цьому все». Інші юрисдикції були менш доброзичливими; той самий пост згадує переслідування операторів exit-вузлів у Німеччині та Австрії. Увага поліції не завжди чекає на скаргу: у червні 2018 року німецькі підрозділи Staatsschutz провели обшуки в членів правління Zwiebelfreunde - групи, що допомагає фінансувати та забезпечувати роботу exit-інфраструктури Tor, - у межах розслідування, метою якого був політичний блог. Вилучили документи донорів, як повідомляється, включно з даними членів проєкту Tails; член правління назвав зв'язок «натягнутим», а ZDNet повідомив, що інфраструктуру Tor не скомпрометовано (ZDNet). Звичніші за обшуки - виселення: phobos втратив провайдера, коли нові власники запровадили заборону проксі. Чому exit-вузлів мало
Додайте всі тертя - і дефіцит ланки перестає бути загадкою. Оператору потрібен abuse-контакт і терпіння його заповнювати. Хостерів, що приймають exit-вузли, так мало, що спільнота веде списки дружніх і недружніх провайдерів. Блеклисти виштовхують exit-вузли з великих платформ: один із операторів, цитованих у дискусії Tor Project про фінансування 2012 року, кинув справу, коли його IP «почали вносити до блеклистів на безлічі великих сайтів» (Turning funding into more exit relays) Та сама дискусія всерйоз обговорювала оплату окремої людини для відповідей на скарги спонсорованих exit-вузлів - обробка скарг за ціною неповної ставки. Автор посту Роджер Дінглдін сформулював економіку просто: «сервери не можна будувати з картону й платити за їхній інтернет добрими намірами». Tor Project досі зараховує мости, а також guard- і middle-вузли до дуже низького ризику; юридичне навантаження лежить на exit-вузлах. Ця градація плюс поштова скринька, що наповнюється чужими гріхами, пояснюють, чому exit-вузли залишаються найдефіцитнішими добровольцями мережі. Задум досі працює: exit-вузол нічого не доводить про те, хто надіслав трафік, і кожен оператор, що відповідає на чергову DMCA тим самим старим шаблоном, на практиці тримає парадні двері мережі відчиненими.
